Субота, 04.04.2020, 13:41
Вітаю Вас Гість | RSS

Красносільський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ"

Меню сайту
Погода
Погода в Україні
День в історії
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Календар
«  Квітень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Міні-чат
Ми у Facebook

Поради для батьків обдарованих дітей

О. В. Мороз, Володимир-Волинський. Центр позашкільної освіти,Волинська обл.

 


Творчість дитини стимулюють психологічна безпека,

 безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості,

надання їй права на свободу і самостійність.

Наталі Роджерс

 

Робота з обдарованими дітьми клопітка, за­хоплива та дуже делікатна. Тут потрібен особ­ливий підхід для вибудови процесу, у якому задіяні як психолог, такі вчитель та батьки. Батькам відведено ключову роль як основному фактору впливу.

Психолог працює з батьками на декіль­кох рівнях: виступи на батьківських загальношкільних та класних зборах, повідомлення інформації через стенди та дошки оголошень та, звісно, особисті консультації за запитом. Утім, коли йдеться про виховання не про­блемної, а обдарованої дитини, батьки не за­вжди клопочуться про відвідування психоло­га. У таких ситуаціях можна покластися на допомогу вчителя, який має безпосередній доступ до батьків. Педагог може в індивіду­альному порядку або зібравши групу батьків, які виховують обдаровану дитину, провести за рекомендаціями психолога роз’яснювальну бесіду щодо вивчення унікальності обдарова­них дітей, того, як уміти уникати проблем або їх розв’язувати.

Для початку потрібно звернути увагу на особливості способу сприймання та поведінки дітей та одразу на варіанти дій з боку близьких.

Обдаровані діти більш чутливі і, зважаю­чи на свою дитячу відкритість, сприймають зовнішній світ дуже емоційно. Через свою несхожість з іншими, особливо коли це під­креслюють старші, вони можуть відчувати не­гативне ставлення до себе від однолітків, бути ізольованими в класі, що може впливати на формування самооцінки. Для обдарованої ди­тини характерна внутрішня потреба в удоско­наленні. Вона не заспокоїться, поки не досягне вищого рівня. Водночас в дитини яскраво ви­ражене відчуття незадоволеності. Таке став­лення до себе пов’язане з характерним для об­дарованої дитини прагненням досягти доско­налості у всьому, що вона робить. Обдарована дитина часто ставить перед собою завищену мету. Не маючи можливості її досягнути, вона починає переживати, звідси — відчуття влас­ної неадекватності та низька самооцінка. Об­даровані діти взагалі дуже критичні до себе та своїх досягнень, тому стають залежними від похвали та думки інших. Але з іншого боку, прагнення вдосконалення і є тією силою, що сприяє високим досягненням. Тож завдання батьків: уміти підтримувати свою дитину.

 

Рекомендації щодо того, як підтримати творчий розвиток дитини

Не злякайте!

Досить однієї необережної репліки — і ди­тина втратить інтерес до творчості, замкнеться в собі.

Підтримайте!

Якщо ви помітили, що в дитини з’явилося бажання творити (у будь-якому виді діяльно­сті) — створіть їй для цього умови. Продумайте спеціальне робоче місце для малюка, де б він міг спокійно займатися улюбленою справою.

 

Похваліть!

Навіть якщо дитячий витвір ще не доско­налий. Адже дитина це придумала і створила сама.

Оцініть!

Дитина дуже часто чекає не тільки на по­хвалу, їй дуже хочеться, щоб її творчість оці­нили по-дорослому, сказали, що особливо вда­лося, а над чим слід попрацювати. Тому, оці­нюючи дитяче творіння, будьте об’єктивними, але позитивними.

Подумайте!

Що саме ви можете зробити, аби дитина розвивалась і надалі, до яких фахівців варто звернутися.

 

Іноді спостерігають, що обдарована дитина постійно замислена й замкнена. Занурившись у роздуми, вона мало контактує з однолітка­ми, що може спричинити у дитини відчуття помилково негативного ставлення з боку одно­літків. Батьки можуть це частково компенсу­вати, заохочуючи дитину проводити дозвілля з друзями, однолітками, ходити в гості або за­прошувати когось до себе.

Наступна особливість, на що варто звер­нути увагу, — це невідповідність між фізич­ним та інтелектуальним розвитком. Обдаро­вані діти часто бажають спілкуватися з ді­тьми старшого віку. Вони інтелектуально випереджають своїх ровесників, але фізично іноді поступаються старшим. Вони не бажа­ють бути лідерами серед однолітків, але й не можуть бути ватажками серед старших. Це може спричинити дисонанс у формуванні власного «я». Через свою природну допит­ливість та прагнення пізнання обдарована дитина нерідко монополізує увагу вчителів, вихователів, батьків та інших дорослих. Це спричиняє непорозуміння у стосунках з ін­шими дітьми, яких дратує прагнення такої уваги. Обдарована дитина часто з недостат­ньою терплячістю ставиться до дітей, які пе­ребувають на іншому рівні інтелектуального розвитку. Вона може відштовхувати інших своїми зауваженнями, які виражають пре­зирство і нетерплячість. Завданням батьків у цьому випадку є відкрити поняття само­пізнання. Самопізнання виявляє можливість вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів: самоаналізу; порівнян­ня себе з іншими, позитивними людьми; сприйняття критики від товаришів і друзів; спостереження за собою нібито збоку; сис­тематичного підбиття підсумків дня; оці­нювання своїх дій; поступового вироблення об’єктивного ставлення до себе.

Важливо звернути увагу на інтелекту­альне, інформаційне, фізіологічне пере- вантаження. Обдаровані діти постійно задіяні в різноманітних конкурсах, олімпіадах, змаганнях. Вони опрацьовують Величезну кількість інформації, прагнуть перемоги, багато працюють, що може призвести до фізичного й психологічного виснаження. В умовах напруженого та ненормованого режиму дня саме батькам слід ознайомити дитину з поняттям самоменеджменту (це техніка правильного планування часу та самоврядування).

 

Компоненти системи самоменеджменту:

 самопізнання (школяр повинен вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів, описаних вище);

 самоорганізація (можливість домогтися максимального ефекту за найменших ви­трат енергії, часу, матеріалів; правиль­не використання часу з найбільшим ре­зультатом; чітке уявлення мети, сенсу, порядку виконання, пріоритетів діяль­ності);

 самовиховання (самопримушування до ви­конання позитивних дій, вчинків, добрих справ за допомогою тих самих методів і прийомів, що й у разі самостримування, але зі «зворотним знаком» — «+»; зважу­вання ж на терезах розуму, совісті, коли дитина усвідомлює, що потрібно утриму­ватись чи, навпаки, примусити себе, при­зводить знову до самооцінки, яка вдруге дає змогу застосувати чи самостримуван­ня, чи самопримушування);

саморегуляція (передбачає самоконтроль у навчальній роботі, соціальний само­контроль, здатність до вольових зусиль у власній діяльності).

Основу самоменеджменту становить ре­жим дня (тайм-менеджмент).

Режим дня — це раціональний розподіл часу на всі види діяльності й відпочинку про­тягом доби.

 

Основні правила самоменеджменту школяра

 

 Постановка чіткої мети (чого я прагну);

 планування (тайм-менеджмент, або розпо­рядок дня, тижня, місяця, року);

 ухвалення рішень (мої пріоритети);

 реалізація та організація (я виконую і до­тримую свій розпорядок дня);

контроль (що я виконав, а що — ні і чому).

 

Для того, щоб самоорганізуватись та орга­нізувати своє робоче місце необхідно:

  тримати в чистоті, охайності своє робоче місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно;

  зібрати все необхідне, щоб нічого не забути вдома;

 сівши за стіл, одразу братися до роботи, не відволікатися на сторонні справи;

   виконувати свої справи тоді, коли викона­ні всі важливі справи;

   виконувати завдання в той день, коли їх одержано;

   працювати в темпі «жваво»: «Відстанеш годиною — не наздоженеш родиною»;

   неодмінно доводити розпочате до повного завершення;

  не братися одразу за багато справ, бо «Хто багато зачинає, той мало закінчує»;

  працювати з бажанням: «Була б охота, піде на лад всяка робота».

       Планування власних справ вивільняє час! Обдарованим дітям потрібно допомогти,

тобто дати їм завдання складніше. Кожне на­ступне завдання має бути більш складним за попереднє і водночас посильним. Також ефек­тивним є самостійне опрацювання нової теми. Гуртки, студії, секції допомагають дитині розвинути природний потенціал. Змагання, конкурси теж корисні для того, щоб реально оцінити свої сили, самовдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому. Перемога в будь - якому змаганні (спортивному, інтелектуаль­ному) — незамінний стимул для подальшої діяльності. Однак не можна зациклюватися на перемозі й слід розумно переживати по­разки.

Необхідно вчити й розвивати дитину відпо­відно до її здібностей. І ще завжди пам’ятайте про те, що різні види дитячої обдарованості виявляються в різні вікові періоди. Рання об­дарованість — це як випередження в зростан­ні: просто якась дитина дуже обігнала своїх однолітків. Необхідно бути готовим до того, що через декілька років вони її наздоженуть, а може, й переженуть, і її подальша кар’єра не буде такою блискучою, як навчання у школі. Для того, щоб бути успішною в дорослому життя, сучасній талановитій людині необхідно бути менеджером своїх ідей, уміти просувати їх на ринку послуг.

На перший погляд, це все здається дуже складним і нереальним щодо реалізації. Але поступовий підхід та систематичне виконання простих правил допоможе вашій дитині роз­винутися та впевнено крокувати тією стежи­ною, що вона обрала. Сприймайте свою дитину такою, якою вона є. Обдарованість можна як розвинути, так і занапастити. Якщо вже вам небо подарувало діамант, то оправте його і по­кажіть людям.

 

 

Прості правила допомогти батькам у розвитку обдарованої дитини

 

- Відповідайте на запитання дитини якомо­га терпляче й чесно, серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

- Створіть вдома місце-«вітрину», де дитина могла б виставляти свої здобутки, роботи, і не сваріть її за безлад під час творчого процесу.

- Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

- Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

- Допомагайте дитині будувати її плани та ухвалювати рішення.

- Показуйте дитині цікаві місця.

-  Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

- Ніколи не карайте дитину принижен­ням.

- Купуйте дитині книжки за її інтересами.

- Привчайте дитину самостійно мислити.

- Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

- Пробуджуйте уяву чи фантазію дитини.

- Уважно ставтеся до потреб дитини.

- Щодня знаходьте час, щоб побути з дити­ною наодинці.

 - Цікавтеся не лише оцінками, а передовсім настроєм, подіями, тим, як дитина прове­ла день у школі.

- Дозволяйте дитині брати участь у плану­ванні сімейного бюджету.

- Ніколи не сваріть дитину за невміння й помилки.

 - Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

- Учіть дитину вільно спілкуватися з дорос­лими.

- У заняттях дитини знаходьте гідне похва­ли.

- Спонукайте дитину вчитися розв’язувати проблеми самостійно.

- Допомагайте дитині бути особистістю.

- Розвивайте в дитині позитивне сприйнят­тя її здібностей.

- Заохочуйте в дитині максимальну неза­лежність від дорослих.

- Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

Пошук
Вхід на сайт
Новини освіти
Наше опитування
Відвідувач, хто Ви?
Всього відповідей: 96
Сайт існує
Статистика сайту

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Географія сайту
Гаряча лінія
Національна дитяча «гаряча» лінія
Посилання
Офіційний сайт президента України Офіційний портал Верховної Ради України Урядовий портал Міністерство освіти і науки України Освіта Рівненщини Український центр оцінювання якості освіти  Відділ освіти та виховання Володимирецької РДА Освітній портал ПедПреса Інформаційна система управління освітою Курси, вебінари, олімпіади. Портал Всеосвіта.  Освітній проект «На Урок EdEra – студія онлайн освіти КУРС:Школа Освіта в Україні та за кордоном – Osvita.ua
Мартинюк Віктор Васильович © 2020