Вівторок, 16.07.2019, 13:12
Вітаю Вас Гість | RSS

Красносільський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ"

Меню сайту
Погода
Погода в Україні
День в історії
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Календар
«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Міні-чат
Ми в соц. мережах

Історія нашого краю

В чудовій мальовничій місцевості на північному заході Рівненської області, за кілометрів від районного і 150 кілометрів від обласного центру розташоване село Красносілля (до 1963 року - Печінки).

Печінки згадуються у письмових джерелах 1577 року. Походження назви походить від прізвищ перших поселенців Печінкових.

Горіла земля, і залишились руїни там, де проходили ординці. Ніхто не віддав рідної землі без бою. Земля, по якій ми ходимо сьогодні - Свята. Вона густо зрошена кров'ю і перемішана з попелом того всього, до чого колись була докладена людська праця. Ходили слухи, що люди будували маленькі, непомітні хатки з маленькими віконцями, криті очеретом і мохом, робили землянки, щоб легше було ховатися від ворога. Коли відбивали напади татар, люди знову починали братися до роботи: обробляли землю, зводили кузні. Появилися ковалі, бондарі, (в селі багато людей мають прізвища - Ковалев, Ковальчук, Бондар). Час вимагав, а життя змушувало людей до всього пристосовуватись: навчилися ткацтву, винайшли ткацький верстат кросна).

Село до 1939 року було володінням польського пана, який проживав у селі Липно. Люди в селі жили бідно. Хати були низенькі, криті очеретом і соломою, головним знаряддям для обробітку ґрунту був дерев'яний плуг і дерев'яні борони. Сіяли   в основному жито, коноплі, льон, садили картоплю. Жито жали серпами і колотили ціпами. Розводили в основному рогату худобу і вівці. Навкруги були болота непрохідні. Селяни ловили рибу, збирали гриби, ягоди. Але все це робити можна було з дозволу пана. Селян жорстоко карали за будь-яку провину, людей мали ні за що.

Вдягалися люди в домотканий одяг, ткали полотно на кроснах. Спочатку льон або коноплі вимочували, потім терли на терницях, чесали, пряли нитки. Виткане на кроснах полотно золили (відбілювали). Цією роботою займалися жінки восени і взимку. А чоловіки доглядали худобу, заготовляли дрова, молотили збіжжя. Плели постоли, на той час це було основне взуття. Лучина - освітлення житла.

Медичних закладів на той час не було. Лікувалися, в основному травами, знахорстовом.

Перша школа на селі була відкрита в 1924 році за часів польської влади. До війни школа містилася в старому єврейському будинку. Там було чотири класи. Писати, читати українською мовою заборонялося. Навчання проводилось тільки польською мовою. Вже за часів радянської влади в 1940 році в село приїхала молода вчителька Ганна Іванівна Романенко. Коли розпочалася війна, було уже не до навчання. До 1946 року це була наша вчителька в с. Печінки. В 1946 році приїхала Катерина Степанівна Литвин, яка стала завідуючою школи. У 1947 році було відкрито хату-читальню, яка займала невеличку кімнату малим книжковим фондом. Першою піонервожатою була Дружиніна Галина Миколаївна. Старе приміщення проіснувало до 1997 року, коли було відкрито нове приміщення школи.

 

 

 Також у селі були фельдшери, спочатку Трохимчик Олена, пізніше Ношель Раїса Іванівна, яка приїхала з  Сумської області. Після війни почав створюватися колгосп. Перші кроки його створення були важкі, техніки не було, спеціалістів теж: не було.

З 1963 року с. Печінки перейменовано в село Красносілля. Названо так тому, що саме село знаходиться серед розкішних лісів. В ньому живуть трудолюбиві люди.

В ці роки почалося осушення боліт, що дало змогу збільшити кількість сільськогосподарських угідь. Проклали шосейну дорогу, що набагато полегшила життя людей села.

З 1939 року с. Печінки перебуває у складі УРСР. Як і вся Україна жителі села допомагали боронити Україну від німецько-фашистських загарбників. До лав радянської армії були призвані 78 чоловік, 76 було нагороджено орденами і медалями, до рідних домівок не повернулися 28 чоловік, які загинули на війні.

 На даний час в селі залишився один ветеран ВВВ Сиротюк Іван Трохимович.

 В 1963 році в пам'ять про воїнів-односельчан був встановлений пам'ятник загиблим в роки Великої вітчизняної війни.

Із стін Красносільської школи вийшло багато учнів, які пізніше закінчили навчальні заклади, здобули освіту педагогів, медичних працівників, будівельників, агрономів, бухгалтерів, юристів, знайшли своє місце в житті. Як відомо історію села творять його жителі. І одним із них є Михайло Дубов, наш земляк, поет, якого посмертно прийнято до Спілки письменників України. Збірка поезій «Вербниця», дитяча книжечка «Сонячний годинник», і незавершений рукопис поетичної збірки Довіра» - такий ужиток. Більше не встиг - чорнобильська коса підкосила його якраз на злеті, хвороба рано забрала життя молодого поета. У 2008 році 22 листопада біля будинку М.Дубова було відкриття меморіальної дошки.

 За останні роки село змінилося: побудовано магазини, почтові відділення, ФАП, нові дороги, також як уже згадувалось побудовано нову школу в 1997 році, яка є невід'ємною частиною історії села.

Серед засобів і форм господарювання переважає приватне господарство. Люди сіють зернові культури, садять картоплю, овочеві культури. Займаються тваринництвом.

В селі проживає багато умільців вишивання, в'язання гачком та шпицями.

Також слід зазначити, що за 1 кілометр на північ від с. Красносілля, в східній частині піщаної гряди, через яку проходить шосе на с. Телковичі, у міжвоєнний час польськими дослідниками виявлені  місцезнаходження свідерського кременю.

Пошук
Вхід на сайт
Новини освіти
Наше опитування
Чи хотіли б Ви, щоб комп'ютери замінили підручники?
Всього відповідей: 191
Сайт існує
Статистика сайту

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Географія сайту
Гаряча лінія
Національна дитяча «гаряча» лінія
Посилання
Офіційний сайт президента України Офіційний портал Верховної Ради України Урядовий портал Міністерство освіти і науки України Освіта Рівненщини Український центр оцінювання якості освіти  Відділ освіти та виховання Володимирецької РДА Освітній портал ПедПреса Інформаційна система управління освітою КУРС:Школа
Мартинюк Віктор Васильович © 2019