Четвер, 20.02.2020, 16:56
Вітаю Вас Гість | RSS

Красносільський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ"

Меню сайту
Погода
Погода в Україні
День в історії
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Календар
«  Лютий 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829
Міні-чат
Ми у Facebook

Історія нашого краю

В чудовій мальовничій місцевості на північному заході Рівненської області, за кілометрів від районного і 150 кілометрів від обласного центру розташоване село Красносілля (до 1963 року - Печінки).

Печінки згадуються у письмових джерелах 1577 року. Походження назви походить від прізвищ перших поселенців Печінкових.

Горіла земля, і залишились руїни там, де проходили ординці. Ніхто не віддав рідної землі без бою. Земля, по якій ми ходимо сьогодні - Свята. Вона густо зрошена кров'ю і перемішана з попелом того всього, до чого колись була докладена людська праця. Ходили слухи, що люди будували маленькі, непомітні хатки з маленькими віконцями, криті очеретом і мохом, робили землянки, щоб легше було ховатися від ворога. Коли відбивали напади татар, люди знову починали братися до роботи: обробляли землю, зводили кузні. Появилися ковалі, бондарі, (в селі багато людей мають прізвища - Ковалев, Ковальчук, Бондар). Час вимагав, а життя змушувало людей до всього пристосовуватись: навчилися ткацтву, винайшли ткацький верстат кросна).

Село до 1939 року було володінням польського пана, який проживав у селі Липно. Люди в селі жили бідно. Хати були низенькі, криті очеретом і соломою, головним знаряддям для обробітку ґрунту був дерев'яний плуг і дерев'яні борони. Сіяли   в основному жито, коноплі, льон, садили картоплю. Жито жали серпами і колотили ціпами. Розводили в основному рогату худобу і вівці. Навкруги були болота непрохідні. Селяни ловили рибу, збирали гриби, ягоди. Але все це робити можна було з дозволу пана. Селян жорстоко карали за будь-яку провину, людей мали ні за що.

Вдягалися люди в домотканий одяг, ткали полотно на кроснах. Спочатку льон або коноплі вимочували, потім терли на терницях, чесали, пряли нитки. Виткане на кроснах полотно золили (відбілювали). Цією роботою займалися жінки восени і взимку. А чоловіки доглядали худобу, заготовляли дрова, молотили збіжжя. Плели постоли, на той час це було основне взуття. Лучина - освітлення житла.

Медичних закладів на той час не було. Лікувалися, в основному травами, знахорстовом.

Перша школа на селі була відкрита в 1924 році за часів польської влади. До війни школа містилася в старому єврейському будинку. Там було чотири класи. Писати, читати українською мовою заборонялося. Навчання проводилось тільки польською мовою. Вже за часів радянської влади в 1940 році в село приїхала молода вчителька Ганна Іванівна Романенко. Коли розпочалася війна, було уже не до навчання. До 1946 року це була наша вчителька в с. Печінки. В 1946 році приїхала Катерина Степанівна Литвин, яка стала завідуючою школи. У 1947 році було відкрито хату-читальню, яка займала невеличку кімнату малим книжковим фондом. Першою піонервожатою була Дружиніна Галина Миколаївна. Старе приміщення проіснувало до 1997 року, коли було відкрито нове приміщення школи.

 

 

 Також у селі були фельдшери, спочатку Трохимчик Олена, пізніше Ношель Раїса Іванівна, яка приїхала з  Сумської області. Після війни почав створюватися колгосп. Перші кроки його створення були важкі, техніки не було, спеціалістів теж: не було.

З 1963 року с. Печінки перейменовано в село Красносілля. Названо так тому, що саме село знаходиться серед розкішних лісів. В ньому живуть трудолюбиві люди.

В ці роки почалося осушення боліт, що дало змогу збільшити кількість сільськогосподарських угідь. Проклали шосейну дорогу, що набагато полегшила життя людей села.

З 1939 року с. Печінки перебуває у складі УРСР. Як і вся Україна жителі села допомагали боронити Україну від німецько-фашистських загарбників. До лав радянської армії були призвані 78 чоловік, 76 було нагороджено орденами і медалями, до рідних домівок не повернулися 28 чоловік, які загинули на війні.

 На даний час в селі залишився один ветеран ВВВ Сиротюк Іван Трохимович.

 В 1963 році в пам'ять про воїнів-односельчан був встановлений пам'ятник загиблим в роки Великої вітчизняної війни.

Із стін Красносільської школи вийшло багато учнів, які пізніше закінчили навчальні заклади, здобули освіту педагогів, медичних працівників, будівельників, агрономів, бухгалтерів, юристів, знайшли своє місце в житті. Як відомо історію села творять його жителі. І одним із них є Михайло Дубов, наш земляк, поет, якого посмертно прийнято до Спілки письменників України. Збірка поезій «Вербниця», дитяча книжечка «Сонячний годинник», і незавершений рукопис поетичної збірки Довіра» - такий ужиток. Більше не встиг - чорнобильська коса підкосила його якраз на злеті, хвороба рано забрала життя молодого поета. У 2008 році 22 листопада біля будинку М.Дубова було відкриття меморіальної дошки.

 За останні роки село змінилося: побудовано магазини, почтові відділення, ФАП, нові дороги, також як уже згадувалось побудовано нову школу в 1997 році, яка є невід'ємною частиною історії села.

Серед засобів і форм господарювання переважає приватне господарство. Люди сіють зернові культури, садять картоплю, овочеві культури. Займаються тваринництвом.

В селі проживає багато умільців вишивання, в'язання гачком та шпицями.

Також слід зазначити, що за 1 кілометр на північ від с. Красносілля, в східній частині піщаної гряди, через яку проходить шосе на с. Телковичі, у міжвоєнний час польськими дослідниками виявлені  місцезнаходження свідерського кременю.

Пошук
Вхід на сайт
Новини освіти
Наше опитування
Відвідувач, хто Ви?
Всього відповідей: 96
Сайт існує
Статистика сайту

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Географія сайту
Гаряча лінія
Національна дитяча «гаряча» лінія
Посилання
Офіційний сайт президента України Офіційний портал Верховної Ради України Урядовий портал Міністерство освіти і науки України Освіта Рівненщини Український центр оцінювання якості освіти  Відділ освіти та виховання Володимирецької РДА Освітній портал ПедПреса Інформаційна система управління освітою Курси, вебінари, олімпіади. Портал Всеосвіта.  Освітній проект «На Урок EdEra – студія онлайн освіти КУРС:Школа Освіта в Україні та за кордоном – Osvita.ua
Мартинюк Віктор Васильович © 2020